Трибунал для Росії, покарання зрадників, суди під час війни. Погляд Офісу президента

Міжнародний трибунал для покарання Володимира Путіна та найвищого військово-політичного керівництва Росії за воєнні злочини в Україні – один із головних проєктів, над якими наразі активно працює Україна.

Команда президента Володимира Зеленського також хоче перетворити заморожені за кордоном активи РФ на компенсації для українців, які постраждали від дій Росії: для цього займається створенням спеціального арбітражу.

Заступник голови Офісу президента Андрій Смирнов – один із тих, хто активно залучений у обидва процеси. Окрім того, як і у довоєнні часи, він продовжує займатися в ОП питаннями судової реформи.

Про те, яким є нині прогрес у кожному із вищезгаданих питань, він розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.

Нижче – головні тези цієї розмови.

Повну версію розмови дивіться тут:

Про початок роботи міжнародного трибуналу і міжнародного арбітражу

«Усе залежатиме від швидкості підписання та подальшої імплементації та ратифікації країнами-партнерами цих міжнародних домовленостей про заснування і спеціального кримінального трибуналу, і комісії щодо репарацій.

Нам би хотілося думати, що на кінець літа ми вийдемо на підписання і подальшу швидку ратифікацію цих документів щодо одного та щодо іншого інституту».

Про обсяг і вартість заморожених активів РФ

«Ми робимо насамперед акцент на суверенні кошти країни-агресора, бо їх масив в рази (в десятки, сотні, тисячі разів) більший, ніж масив заморожених коштів фізичних осіб.

Станом на кілька тижнів тому, коли ми зводили суми арештованих суверенних коштів, цифра була, якщо я не помиляюся, близько 300 мільярдів доларів США.

Сума, на яку ми будемо претендувати в частині стягнення заморожених активів, має кореспондуватися з сумою збитків, щодо яких зараз проводиться аудит».

Про скепсис країн-партнерів щодо створення міжнародного арбітражу

«Через те, що такого історії ще не було, окремі країни хочуть насамперед обговорити його модель, щоб мати гарантії для себе, що країна-агресор потім не звернеться до міжнародних судових інституцій з позовами до них.

Цей скепсис базується зараз швидше не на політичному підґрунті, а саме на юридичному».

Про орган, що передуватиме міжнародному трибуналу

«Ми пропонуємо нашим партнерам створити тимчасовий Офіс прокурора, який буде підтримувати обвинувачення. Йдеться про прокурора від України (але прошу не плутати це з посадовими особами Офісу генерального прокурора).

Тобто це має бути особа, яка є визнаним фахівцем у галузі міжнародного права, зі знаннями і навичками в розумінні воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноциду, агресії.

Цьому тимчасовому Офісу прокурора треба дати мандат для організації роботи слідчих, які будуть отримувати докази і представляти фактично обвинувачення у спеціальному кримінальному трибуналі.

Як цей прокурор буде обиратися, хто його буде обирати, на якому конкурсі чи не конкурсі – ми це ще зараз обговорюємо».

Про формат міжнародного трибуналу

«Ми дуже хочемо, щоб рішення цього органу мало світовий авторитет, тому міжнародний компонент тут є обов’язковим (він має бути дуже потужно представлений у роботі цього трибуналу).

Спеціальний кримінальний трибунал буде досліджувати докази, які здобуде прокурор, про якого я згадував, і буде представляти обвинувальні докази, які він зможе отримати від національних органів досудового розслідування, від органів прокуратури української, від європейських органів, які долучені до процесу збору доказів саме факту агресії.

Злочин агресії ми маємо довести саме через призму відповідальності президента країни-агресора і військово-політичного керівництва країни-агресора».

Про ратифікацію Римського статуту

«Я би, щонайменше під час війни, до перемоги України питання ратифікації Римського статуту відклав би. Тому що, згідно з Римським статутом, спеціальні компетентні органи іноземних країн отримають купу заяв країни-агресора про начебто (я підкреслюю – начебто) злочини, які вчиняються нашими військовими. І той самий Міжнародний кримінальний суд зобов’язаний буде давати оцінку цим подіям.

Тому питання (ратифікації Римського статуту – ред.) доречне до обговорення, але після перемоги України у цій війні».

Про готовність українських судів до війни

«Судова система не була готова, але судова система змогла у багатьох випадках швидко відреагувати на цей виклик, багато чого зробити корисного в частині евакуації суддів і персоналу судів з тих територій, які виявилися тимчасово окуповані, де велися активні бойові дії, а в багатьох випадках змогла вивезти матеріали судових справ».

Про зруйновані Росією суди

«Є випадки, коли не вдалося вивезти матеріали судових справ (переважно у східних областях), де суди були знищені повністю. Наприклад, Харківський апеляційний суд, будівля якого є пам’яткою архітектури, був повністю знищений бомбами, і звідти матеріали справ, наскільки мені відомо, ми не змогли евакуювати.

Суд у Бородянці майже знищений повністю, тому ми зараз нагально вирішуємо питання, у якому приміщенні він буде розміщуватись».

Про суддів-зрадників та «тихих» колаборантів

«Є випадки, коли судді реально зраджують інтересам і судової влади, і держави. Такі випадки є. По усіх них зареєстровані провадження, тривають слідчі дії.

Набагато небезпечніше виглядає питання «тихих» колаборантів. Їх достатньо. Це коли судді прямо не стали на бік ворога, але чекали «балалаек, медведей, русского мира». Спеціальні органи знають про ці випадки».

Про перезапуск ВРП

«Дійсно, нам не вистачає такого інструменту, як ВРП, щоб отримати дозвіл на притягнення суддів до кримінальної відповідальності.

Проблема – у тому, що два місяці війни – березень і квітень – Етична рада, яка створена за участі наших міжнародних партнерів, не працювала. Я не можу зрозуміти, чому і що їм заважало працювати дистанційно.

Ми намагалися продумати варіанти з парламентарями, як запустити ВРП саме в частині можливості розгляду питань санкцій щодо суддів, але ми одностайно прийшли до висновку, що всі ці варіанти не будуть відповідати Конституції, тому ми від них відмовились.

Але питання дуже гостре, і я закликаю Етичну раду якомога швидше завершити співбесіди з кандидатами, які номінуються до Вищої ради правосуддя».

Про роботу ОАСК і його ліквідацію

«Від початку війни і до середини квітня в ОАСК були технічні проблеми, пов’язані з доступом до реєстру, з можливістю вносити туди рішення, з серверами, з технічним обладнанням.

Якщо говорити про ліквідацію ОАСК, то це питання має іти нога в ногу з питанням добору нових суддів у новий Окружний адмінсуд Києва (немає значення, як його назвуть).

Ми хочемо, щоб запустилася ВККС. Ми наполягаємо, щоб швидко відновила роботу ВРП. І, зрештою, у вас відпадуть усі питання, пов’язані з ОАСК».

Про відкриття Реєстру судових рішень

«Можливо, через тиждень-півтора ми відкриємо доступ до Реєстру судових рішень, щоб і громадяни, і органи держвлади, і державні реєстратори, і нотаріуси, і будь-хто, кому це необхідно, мали доступ.

Але ми хочемо переконатися з Державною судовою адміністрацією, що цей процес відновлення доступу до реєстру не нашкодить, що ми будемо готові до нових кібератак у разі чого».

Про Конституційний суд

Конституційна реформа, яка була проведена за часів Петра Олексійовича Порошенка, створила Конституційний суд як орган, який взагалі є недоторканим у порівнянні з будь-яким іншим державним органом.

Тому я вважаю цю реформу ганебним явищем, яке треба згортати і робити нову реформу, в якій переосмислити необхідність існування Конституційного суду».