«Німеччині не вистачає розуміння конфлікту». Чим війна Росії та України лякає Захід?
Попри рішуче довготривале протистояння та підтримку України Заходом у війні з Росією, в деяких країнах досі немає розуміння цього конфлікту, вважає аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень у Шведському інституті міжнародних відносин Андреас Умланд. В інтерв’ю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» експерт розповів, чого саме бояться на Заході через російсько-українську війну та чому досі дискутують щодо постачання зброї для ЗСУ.
«Захід налаштований рішуче»
– Від чого залежатиме подальший хід війни Росії проти України? І як тут може діяти Захід?
Є дискусії навколо танків, бойових військових літаків, що саме постачати Україні і є острах стати частиною цього конфлікту
– Я думаю, що Захід тепер вже налаштований на більш тривале протистояння та підтримку для України. І ті сигнали, які ми отримуємо: прийняття нових бюджетів, зустріч у Рамштайні, програма ленд-ліз, вони говорять про те, що Захід налаштований рішуче та довгостроково допомагати Україні.
Хоча є дискусії навколо танків, бойових військових літаків, що саме постачати Україні і є острах стати частиною цього конфлікту.
– Тобто побоювання, що Україна може використати ці знаряддя не для оборони, а для наступу?
– Ні, побоювання скоріше в тому, що якщо Захід почне постачати Україні військові літаки та сучасні західні танки, це призведе до того, що західні країни будуть втягнуті у цю війну, і це буде розглядатися Росією як оголошення війни для Росії, і що це перетворитися на Третю світову війну. Я сам не дуже вірю в це, навпаки, але у Німеччині, багато хто побоюється, що сама Німеччина вступить у цю війну.
«Економічний тиск на Росію триватиме»
– Чи видно, що економічний тиск може бути посилено і буде ухвалене ембарго на російську нафту?
Мабуть, ще цього року продовжуватиметься імпорт російського газу і він постійно скорочуватиметься. Те, що його буде скорочено і зрештою зупинено – це рішення вже прийнято
– Я думаю, цей економічний тиск триватиме. І зараз він обмежується лише тим, що повне ембарго на імпорт російського газу призвело б до того, що в Німеччині та інших європейських країнах були б закриті підприємства та велике зростання безробіття, соціальна та політична нестабільність. Тому у Німеччини зараз така стратегія, що імпорт із Росії скорочуватиметься тією чи іншою мірою, коли він буде заміщений іншим імпортом. І зараз триває активний пошук інших експортерів, які могли б постачати Німеччині газ та нафту.
Тут швидше питання в газі, менше в нафті. Я думаю, це вирішиться вже цього літа (з імпортом нафти – ред.), з газом складніше. І тому, мабуть ще цього року продовжуватиметься імпорт російського газу і він постійно скорочуватиметься. Те, що його буде скорочено і зрештою зупинено – це рішення вже прийнято.
«Будуть біженці з Африки та з Азії не від війни, а від голоду»
– Ті фактори, які ми вже назвали – зброя та економічний тиск, це вичерпний перелік факторів, від яких буде залежати подальший хід війни? Чи є ще щось важливе?
В інших країнах і регіонах світу думатимуть про те, а чи не придбати нам ядерну зброю?
– Я можу говорити про те, чого не вистачає Німеччині – це розуміння цього конфлікту між Росією та Україною, як чогось, що вимагає від Німеччини та інших країн солідарності. Проблема в тому, що ще недостатньо розуміють, наскільки це стосується корінних інтересів таких країн, як Німеччина, західних країн.
Наприклад – дії поблизу або на території атомних станцій, або через потоки біженців, або через ці нові проблеми з експортом українського зерна і подальші проблеми для Заходу, коли будуть біженці з Африки, з Азії, коли вже будуть біженці не від війни, а від голоду.
Або ж підрив міжнародного режиму щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Вся ця війна може призвести до того, що в майбутньому в інших країнах і регіонах світу думатимуть про те, а чи не придбати нам ядерну зброю? Оскільки не можна покладатися на міжнародне право.
«Дехто вважає, що Крим назавжди втрачено»
– Які перспективи з деокупації захоплених РФ українських територій? Чи не буде втілена пропозиція деяких західних політиків про «мирний план» для України, тобто фіксацію здобутків Росії?
На Заході є різні погляди на те, що найбільше доцільно зараз зробити Україні
– Це складна проблема, яку не можна розглядати у категорії проросійська чи антиукраїнська. Справді, є різні підходи. Один із них, оскільки явна перемога України проти Росії неможлива або вважається, що це неможливо на Заході, то треба інакше думати, як розв’язувати цю проблему. Є така філософія, що, може, зараз Україна пішла б на поступки і потім через рік, може, коли вже буде більше ефекту санкцій, тоді можна було б знову обговорювати це і таким чином вирішити.
Я не дуже підтримую такого роду філософію, але, на жаль, на Заході є різні погляди на те, що найбільше доцільно зараз зробити Україні. Те, що український суверенітет має бути відновлено – це не заперечується. Є окремі люди, які вважають, що Крим втрачено, але щодо материкової України є консенсус – що має бути відновлений суверенітет. А щодо можливостей – це обговорюється, деякі підтримують українську стратегію – повернення цих територій військовим шляхом, є інші, які вважають, що в якийсь момент санкції змусять Росію відмовитись від цих територій.
Альтернативний союз замість ЄС
– Ситуація з Україною зараз може спричинити відмову від ЄС та створення альтернативного союзу?
– На мою думку, такі ідеї мають сенс на якийсь перехідний період для підготовки України для вступу до ЄС. Є такий проєкт – Центральноєвропейська вільна торгова зона, проєкт чинний, туди входять, як країни-члени ЄС, так і ті, що не мають членства. Є проєкт Міжмор’я, щоб створити якісь структури для Східної Європи, є ініціатива «Три моря», до цього можна включити Україну, Молдову, можливо Грузію. Такі ініціативи мають сенс, але вони мають всі слугувати для того, щоб наблизити Україну до ЄС.
Україна теж могла б зробити якісь ініціативи. Наприклад, повторити досвід із безвізовим режимом, коли спочатку Україна запровадила, а потім ЄС запровадив безвізовий режим.
Можна було б надати громадянам ЄС право постійного проживання та роботи на території України та сподіватися, що в якийсь момент це зробить і ЄС для українців. Частково це зараз уже робиться для біженців і в будь-якому разі це право на проживання включено до вимог членства в ЄС – Україна у будь-якому випадку, коли вона стане членом ЄС, має надати всім громадянам ЄС право проживання та роботи в Україні. Можна було б в односторонньому порядку поки що це зробити і таким чином прискорити європейську інтеграцію України. У будь-якому разі, зараз буде велике завдання для України – залучати іноземні інвестиції, іноземців, які хотіли б допомогти Україні.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були під російською окупацією.
Управління Верховного комісара ООН із прав людини підтвердило 8766 втрат серед цивільних – загибель 4031 і поранення 4735 людей через повномасштабну війну Росії проти України. Це дані від 24 лютого до півночі 26 травня, повідомили в УВКПЛ ООН.
